Історичне минуле Лондона часто пов’язують з великими промисловими гігантами, які у свій час впливали на розвиток мегаполіса. Серед портових кранів виріс найвідоміший символ британської інженерії — “Thames Ironworks and Shipbuilding Company”. Саме там у Блекволлі, а пізніше у Кенніг-Тауні будували кораблі, які змогли змінити військову історію великої Британії.
Історія заводу — це про роботу майстрів, інженерів та простих робітників, які щодня працювали заради розвитку підприємства. І хоч у сучасності тих цехів вже немає, але спадщина заводу існує в культурі та архітектурі Лондона. Далі на london1.one.
Історичні відомості
Суднобудівне і машинобудівне підприємство Лондона виникло у 1837 році, коли суднобудівник Томас Дж. Дітчберн та інженер морський архітектор Чарльз Джон Мер створили компанію “Ditchburn and Mare Shipbuilding Company”. Спершу їх праця зосереджувалася на будівництві малих дерев’яних суден. Поступово виробництво розширювалося й зміщувало акцент на залізних кораблях, що відповідало промисловій революції того періоду. У 1838 році після пожежі виробництво переїхало у Блекволл, де вони зайняли приміщення колишньої корабельні суднобудівників Вільяма і Бенджаміна Воллісів. Підприємство досягло великого успіху і протягом кількох років зайняло три ділянки великої площі понад 14 акрів. Це було одне з перших будівництв суден у цьому районі, що починали роботу з невеликих парових колісних суден від 50 до 100 тонн, а до 1840 року вже зводили судна водотоннажністю понад 300 тонн.
У 1850-х роках основні потужності перенесли на нову корабельню у Сілвертауні, де було набагато більше місця, щоб будувати великі судна. Почали створювати залізні пароплави й військові кораблі. У 1853 році компанія спустила на воду “SS Himalaya” для “Peninsular and Oriental Steam Navigation Company”. Воно ненадовго стало найбільшим пасажирським судном у світі, перш ніж стати військово-десантним кораблем.
У 1855 році компанія, у якій працювало понад 3000 осіб, опинилася під загрозою закриття через банкрутство. Бізнес викупили інвестори й у 1857 році створили “Thames Ironworks and Shipbuilding Company”. За ці десятиліття компанія стала найбільшим суднобудівником на Темзі.
Розквіт компанії
У 1860-х роках робота компанії зазнала великого розквіту. До 1863 року вона мала у своєму розпорядженні потужності для одночасної побудови 25 000 тонн військових кораблів і 10 000 тонн поштових пароплавів. У 1860 році спустили на воду “HMS Warrior” — перший у світі залізний військовий корабель із потужною артилерією. Цей корабель став символом морської могутності Великої Британії, а завод отримав репутацію лідера галузі. Варто зазначити, що робота над такими судами як “HMS Minotaur” проходила на березі річки району Каннінг-Таун і там завод розширився, додавши землю на острові Гудлак-Гоуп. Це дало змогу розширити виробничі потужності. Після успіху цих кораблів завод отримав замовлення з Данії, Греції, Португалії, Іспанії та Османської імперії.
Джерело: familytreeofnewham
Компанія будувала комерційні пароплави, об’єкти інфраструктури, зокрема, деталі Вестмінтерського мосту. У 1890-х роках Арнольд Гіллс став керівним директором і саме він впровадив восьмигодинний робочий день для своїх працівників у той час, коли були поширені 10 і 12 годинні зміни. До кінця XIX століття компанія вважалася найбільшим суднобудівним підприємством Лондона.
У житті людей “Thames Ironworks and Shipbuilding Company” відіграла значну роль. У 1895 році Гіллс також допоміг створити футбольний клуб “Thames Ironworks FC” для співробітників заводу. У 1900 році клуб став “West Ham United”. Футбол дуже об’єднував працівників, адже завдяки іграм вони згуртовувалися.
Закриття і спадщина
На початку XX століття компанія вже мала багато конкурентів, які пропонували дешевші судна. У 1899 році вони об’єдналися з виробниками двигунів, але фінансові проблеми почали зростати. Кількість замовлень зменшувалася, а труднощі зростали. Після Першої світової війни скоротили кількість державних контрактів, а собівартість виробництва у Лондоні зростала і врешті у 1912 році компанія змушена була зачинитися. Тисячі робітників залишилися без роботи, що позначилося на їх життях.
Джерело: d2kdkfqxnvpuu9.cloudfront
Після закриття територію використовували для різних цілей. У 1915 році приміщення заводу придбав Королівський льотний корпус, щоб там зберігати літаки. Під час Другої світової війни німецькими бомбардуваннями було пошкоджено частину корабельні, а вже у сучасності на території заводу розміщені житлові комплекси та бізнес-парки. У Лондоні існує меморіал на честь компанії, який розташований у районі Кеннінг-Таун. Пам’ятник відкрили у 1998 році, а створив його скульптор Річард Кіндерслі. Конструкція нагадує корпус корабля, бо так з’єднали бетонні панелі, а на вершині встановили фрагмент обшивки “HMS Warrior”.
Отже, “Thames Ironworks and Shipbuilding Company” у XIX столітті була серцем промислового Лондона. Від будівництва революційних кораблів до створення футбольного клубу. Хоч завод припинив своє існування, але його історію знає багато лондонців. Це велика робота багатьох людей, яка збережена в пам’яті міста.
Використані джерела:
- https://www.londonremembers.com/memorials/thames-ironworks-and-shipbuilding-company
- https://www.familytreeofnewham.org/view_full_story.php?story_id=77&utm_source
- https://kids.kiddle.co/Thames_Ironworks_and_Shipbuilding_Company?utm_source
- https://www.eastlondonhistory.co.uk/thames-ironworks-a-history-of-shipbuilding-and-engineering-in-london/