Лондон “подарував” світу безліч талановитих людей. Згодом всі вони реалізували себе в різних сферах. London1.one розповість більше.
Наука – це та область, де можна зустріти чимало уродженців Лондона. Кожен із них доклав максимум зусиль для розкриття свого потенціалу та розвитку конкретної наукової галузі.
Сера Фредеріка Августа Абеля у науковому співтоваристві знають і пам’ятають, як англійського хіміка. Свого часу його удостоїли звання “провідний британський фахівець із вибухових речовин”.
Але найбільшу популярність йому приніс винахід кордита, як замінника пороху у вогнепальній зброї.
Його розробками захоплювались та критикували. А самого вченого запрошували на високі посади, й довіряли йому виконання відповідальних завдань.
Незважаючи на всі злети та падіння, Абель зміг залишитися вірним собі, своїм принципам і, звичайно, науці. Адже саме вона спромоглася стати справою всього його життя.
Початок шляху
Наш герой народився у Лондоні. Досягнувши відповідного віку, він став студентом хімічного факультету Королівського політехнічного інституту. А в 1845-му він увійшов до числа студентів, яким судилося проходити навчання особисто в Августа Вільгельма фон Гофмана.
В 1852-му Фредерік став лектором такого навчального закладу, як Королівська військова академія.
Розвиток кар’єри
Протягом 1854-1888-х років наш герой був хіміком-артилеристом Хімічного інституту Королівського арсеналу. Там йому вдалося заявити про себе як про провідного фахівця з вибухових речовин. Після цього Абеля призначили хіміком військового міністерства, а також запропонували посаду хімічного рефері в уряді.
За період перебування на цих посадах Фредерік зміг провести безліч досліджень в галузі хімії вибухових речовин.
Особливо цінна технологія
Якщо говорити про дослідження нашого героя, то всі вони мають велику цінність і стали цінним внеском у науку. Однак серед них ми хотіли б виділити одне, яке пов’язане із піроксилином. А точніше його виробництвом.
Вчений зміг розробити процес, який передбачав перетворення азотованої бавовни на тонку целюлозу. По суті, ця робота стала ґрунтом для появи “бездимного пороху”, який був особливо популярний наприкінці дев’ятнадцятого століття.
Скандальний винахід
Над винаходом кордита Фредерік працював разом із Джеймсом Дьюаром. Пізніше Альфредом Нобелем було подано на них обох судовий позов за те, що вчені, нібито, порушили Нобелівський патент на аналогічний тип вибухової речовини. В 1895-му Палата лордів успішно вирішила конфлікт, і жодного порушення у відкритті Дьюара та Абеля виявлено не було.
“Урядове прохання”
Пізніше наш герой почав докладне вивчення поведінки чорного пороху під час займання. Допомагав йому в цьому процесі шотландський фізик Ендрю Ноубл.
Приблизно в цей час британський уряд звернувся до Абеля з проханням розробити спеціальний тест, за допомогою якого можна визначати температуру спалаху нафтопродуктів. Так виник відомий тест Абеля. Керівництво та інші інтереси
Під чуйним керівництвом нашого героя на підприємстві Waltham Abbey Royal Gunpоwder Мills проходив процес розробки піролітичної бавовни. Згодом він був запатентований у 1865-му. Також на тому ж виробництві розробляли метальний кордит, який запатентували в 1889-му.
Якщо говорити про інші наукові інтереси Абеля, то варто згадати про його роботи в галузі електрики. Вони теж мали неабияке значення для науки.
Так, він займався вивченням конструкції, властивої електричним запалам та інших застосувань електрики для військових цілей.
Фото: wikipedia