У багатокультурному місті Лондон розвиток місцевого бізнесу тісно пов’язаний із гастрономічною сценою, адже як туристи, так і місцеві жителі полюбляють гарно пообідати. Мегаполіс є гарним прикладом того, як підприємці з різних країн формують цікаві простори, де поєднуються традиції й авторські рішення.
У Лондоні кафе і ресторани вважаються не лише місцем для відпочинку, а й частиною економіки та життя мешканців. У місті можна бачити багато кулінарних закладів, які вирізняються власною концепцією та культурним досвідом засновників, де кожен з них докладає зусиль, щоб урізноманітнити простір міста. Далі на london1.one.
Шлях Мукіма Ахмеда
Мукім Ахмед народився 1 вересня 1954 року в Сілхеті. Здобув привілейовану освіту у Бангладеш, ставши одним із перших учнів школи “Blue Bird”, де навчався з 1960 по 1963 роки у Сілхеті. Далі він з 1963 по 1967 році був у відомій школі “Our Lady of Fatima High School” у Коміллі. Потім він перейшов до державної середньої школи “Dawood” у Джессорі, а далі до Державного коледжу у Сілхеті, де здобув ступінь бакалавра наук і диплом з відзнакою з фізики.
У 1970-х роках хлопець у 19 років переїхав до Великої Британії у пошуках кращого життя. Спершу він планував опанувати інженерну справу і потім повернутися додому, щоб доєднатися до сімейного бізнесу, але залишився у Лондоні. Академічний шлях юнака ґрунтувався на любові до науки та інновацій. Його освіта заклала основу для аналітичного підходу до бізнесу та підприємництва. Саме він заснував мережу ресторанів “Café Naz”, щоб створити місце, де поєднано смаки Південної Азії й відмінний сервіс.
Заснування та розвиток
Свій перший ресторан він відкрив у фоє колишнього кінотеатру. Ахмед хотів скористатися зростальним попитом цікавості до індійської кухні. Кафе досить швидко стало популярним серед відвідувачів і критиків, адже власник запросив із Бангладеш та Індії найкращих шеф-кухарів. Вони ділилися рецептами з клієнтами, а ресторан впровадив розваги на індійську тематику й організовував кулінарні фестивалі. Саме створення цього кафе та розширення мережі врятувало вуличку Брік-Лейн від занепаду.
“Café Naz” відіграє важливу соціальну роль у Лондоні. Заклад став не просто місцем, де можна просто поїсти, а й осередком для зустрічей і спілкування. Свій успіх Ахмед пояснює власною наполегливістю та витривалістю.
Варто зазначити, що у квітні 1999 року Ахмед ледве уникнув смерті під час вибуху на Брік-Лейн. Це був напад спрямований проти бангладеської громади Лондона. За кілька хвилин до вибуху автомобіля, який припаркували біля “Café Naz”, Ахмед був у закладі. Ресторан розтрощило, а власник дивом врятувався, адже вийшов зустріти дружину і доньку. Бізнесмен не впав у відчай, а знайшов гроші на продовження власної справи. До 2000 року, а саме через рік після вибуху, під брендом “Naz” було відкрито 10 таких ресторанів у різних місцях. Лише після 20 років успішного керівництва мережею він прийняв рішення вийти з ресторанного бізнесу. Він зрозумів, що за всі ці роки використав можливості настільки, наскільки міг. Варто зазначити, що “Café Naz” виграв “Bangladesh Caterers Association Award” за “Greater London”, ставши іконою смаку через карі з баранини, манго, десерти — усе з автентичними спеціями.
Роль, виклики та майбутнє
Мукім Ахмед для багатьох є взірцем наполегливості, розуму, сміливості й амбіційності. Він пишається тим, що підтримує консервативний уряд і протягом багатьох років агітував за партію. Ще однією пристрастю чоловіка є робота з місцевою громадою. Він був головою Бангладеш-Британської палати торгівлі, а також бере участь у комітетах і благодійних ініціативах, що представляють британсько-бангладеську спільноту.
Під час роботи з “Café Naz” іммігрантський бізнес Мукіма Ахмеда зіштовхувався з певними викликами. Через імміграційні обмеження досить важко було шукати кваліфікований персонал. Також висока вартість оренди у Лондоні та інших містах, ціни на продукти, конкуренція збільшують витрати. Чоловік заявляв, що існувало кілька причин піти з ресторанної індустрії — це був стрес, нижча валова прибутковість, нестача персоналу та зміна законодавства. Попри все “The Times” називає чоловіка “першим бангладеським мільйонером Брік-Лейн” із доходом бізнес-імперії 30 мільйонів фунтів стерлінгів. Бізнесмен і надалі бачить сферу розширення, яка стосується, наприклад, доставлення етнічної їжі.
За останні 40 років Ахмед побудував справжню імперію, яка охопила багато галузей — від готельного бізнесу, туризму, електроніки до фінансів, гуртової дистрибуції та громадського харчування. Його історія й жага до розвитку була висвітлена у багатьох газетах і журналах, цим самим підвищуючи популярність громади іммігрантів.
Отже, в “Naz” дуже пишаються тим, що клієнти мали можливість спробувати індійські делікатеси. “Café Naz” — мережа елегантних ресторанів, які підкорили не лише лондонців, а й гостей міста. Вони подарували відвідувачам закладу класичну індійську ідентичність у сучасному середовищі Лондона.
Ресторан продемонстрував те, що мрія і працьовитість можуть перетворитися на успішний бізнес. Це не просто заклад харчування — це частина історії розвитку, внеску іммігрантів у економіку та культуру мегаполіса.
Використані джерела:
- https://www.currylife.uk/muquim-ahmed-hard-slog-millionaire/?utm_source
- https://www.thetimes.com/travel/destinations/uk-travel/england/london-travel/muquim-ahmed-qpkt0h5pcj7
- https://muquimahmed.co.uk/?utm_source
- https://www.qmul.ac.uk/media/news/2009/items/honorary-fellowships-awarded-to-local-politician-and-businessman.html