Мері Шеллі була однією з небагатьох жінок Англії, яким вдалося досягти успіху в суспільній сфері життя у першій половині XIX століття. Вона мала талант до письма, а також переймалася творчістю свого чоловіка. Її історія приховує цікаве сімейне походження, велику кількість подорожей, любов до творчості, втрату трьох дітей і ще багато різноманітних речей, які важко поєднати в одне ціле. Як особисте життя жінки вплинуло на мистецтво? Про що розповідається у її творах? На які головні особливості життя тогочасних письменниць вказує історія Мері Шеллі? Далі на london1.one.
Жага до творчості, що передалася у спадок від матері
Мері Волстонкрафт Ґодвін (таким було ім’я письменниці при народженні) була дочкою відомої феміністки та філософа Мері Волстонкрафт, яка відіграла важливу роль у подальшому розвитку боротьби за права жінок та створила велику кількість творів, присвячених цій темі. На жаль, вона померла у віці 38 років через декілька днів після народження дівчинки. Причиною смерті стала післяпологова лихоманка (дуже поширене на той час явище). Це відбулося у 1797 році. Тож Мері разом з її сестрою (першою дочкою Мері Волстонкрафт від іншого чоловіка) виховував батько. Він був політичним філософом і зробив усе можливе для забезпечення щасливого дитинства доньок. Ситуація дещо змінилася після того, як Вільям Ґодвін одружився з іншою жінкою, що також мала двоє дітей. Мері зненавиділа мачуху, хоча пізніше у неї склалися гарні стосунки зі зведеною сестрою Клер. Багатьом друзям Вільяма також не подобалася його нова жінка, але чоловік не мав іншого вибору. Його борги поступово зростали і він побоювався за майбутнє дітей, до того ж він був відданий шлюбу. Проте малу Мері батько виховував досить гарно. Вона читала мемуари та книжки мами і з дитинства плекала пам’ять про неї. Хоча формальної освіти дівчинка не здобула (на той час це вважалося нормою для жінок), але отримала від батька безліч можливостей, що стосувалися її розвитку та навчання. Щодня Мері займалася з репетитором та читала, а пізніше деякий час навчалася у школі-інтернаті. Більш того діти мали можливість відвідувати разом з батьком різноманітні освітні екскурсії, а також багато часу проводили в бібліотеках. Через смерть матері Мері не змогла особисто дізнатися про її погляди на життя, але вже у віці 15 років могла похизуватися сміливим характером і допитливим розумом. Мабуть, усе це передалося їй у спадок, як і захоплення творчістю. Ще у юності вона писала невеликі твори, які потім здавалися їй не надто досконалими.
Особисте життя письменниці, що було сповнене розпачу
Так сталося, що особисте життя Мері Шеллі було пов’язане з багатьма речами неприйнятними для тогочасного суспільства. Велика кількість трагічних моментів сильно вплинули на фізичне та психологічне здоров’я письменниці. Своє перше та, мабуть, останнє кохання вона зустріла у той короткий період між поїздками до Шотландії. Туди її відправив батько, сподіваючись на те, що вона навчиться філософії. Мері дуже подобалося жити у родині Вільяма Бакстера, що мав чотирьох доньок. Цей період свого життя вона неодноразово згадувала у власних творах. Тож перебуваючи невеликий час вдома (між поїздками) вона познайомилася з Персі Біші Шеллі. Він все частіше почав приходити до батька Мері та навіть обіцяв розрахуватися з його боргами, але родина Персі не розділяла суспільно-політичних поглядів сина і не погоджувалася давати кошти, які він потім міг витратити на власний розсуд. Тож бажаного фінансування Вільям Ґодвін так і не отримав. Попри те, що Персі був одружений, він таємно зустрічався з Мері. Тоді серце сімнадцятирічної дівчини заполонило кохання. У червні 1814 року Мері зізналася батьку про почуття до Персі, але натрапила на його гнів. Вільям Ґодвін, як і будь-який інший тогочасний батько, ніколи б не дозволив власній дочці мати стосунки з одруженим чоловіком. Він намагався перешкоджати їх зустрічам і хотів врятувати репутацію Мері. Проте закохані вирішили зовсім інакше і наступного місяця втекли до Франції. Мері, яка взяла з собою сестру Клер, покинула своє колишнє життя, а Персі Шеллі – вагітну дружину. Тоді вони ще не знали про те, що доведеться побороти цілу низку труднощів.
Трохи згодом вони вирушили до Швейцарії. Під час цих подорожей Мері завагітніла. Становище пари вимагало рішучих дій, адже грошей майже не було, а самі вони були змушені повернутися до Англії. Батько Мері відмовився від неї після таких подій. Тоді все пішло шкереберть. Дружина Персі народила дитину, а вагітна Мері все частіше хворіла. Її передчасно народжена у лютому 1815 року дочка померла за декілька тижнів. 1816 рік приніс у життя пари нові кардинальні зміни. Мабуть, це досить дивно, але тоді трапилося аж два самогубства. Спочатку померла рідна сестра письменниці, а у грудні мертвою знайшли дружину Персі Шеллі. Досі ці дві історії приховують безліч таємниць. Проте наприкінці грудня Мері та Персі офіційно одружилися.
Через деякий час стосунки з чоловіком начебто налагодились і вони часто переміщувались з однієї країни в іншу. Однією з таких була Італія, де подружжя перебувало довгий період. Її чоловік писав твори, а Мері йому допомагала. Нарешті їй вдалося народити двоє дітей, але мандрівки Італією також ознаменувалися їх смертю. У вересні 1818 року померла її дочка Клара, а в червні 1819 від малярії загинув син Вільям. Усе це призвело до чергової депресії, яку жінка ще довгий час не могла подолати. 12 листопада 1819 року Мері народила сина. Персі Флоренс був четвертою дитиною і єдиною, що вижила. Саме він в подальшому став сенсом життя письменниці. Улітку 1822 року доля підготувала для Мері нове випробування. Персі Шеллі потрапив у шторм під час однієї з поїздок на новому човні, а через декілька днів його тіло викинуло на узбережжя.
Професійна діяльність
Після смерті Персі жінка вирішила присвятити себе вихованню сина і написанню творів. Спочатку вона ще деякий час жила в Італії, але її фінансове становище вимагало повернення до Англії. Вони з сином переїхали в дім батька та мачухи, які після офіційного весілля Мері та Персі змінили ставлення до жінки. Тепер ситуація здавалася не такою і складною. Мері навіть вдалося отримати фінансування для сина від батька Персі. Хоча спочатку той згодився його утримувати тільки за умови проживання хлопчика разом з його родиною. Письменниця довгий час приділяла увагу публікаціям творів померлого чоловіка. Починаючи з 1827 року Мері почала реалізовувати свій власний творчий потенціал. У 1830 році вона написала історичний роман «The Fortunes of Perkin Warbeck». У 1835 році світ побачила популярна книга «Lodore». На творчість письменниці вплинула діяльність її матері. Наприклад, у 1837 році Мері створила роман «Falkner», у якому йдеться про дівчину, що хотіла здобути освіту попри заперечення батька. Проте найпопулярнішим її твором став «Frankenstein». Пізніше книга стала фундаментом для створення багатьох фільмів.
Феміністичні погляди письменниці
Вихована читаючи книжки матері, Мері Шеллі перейняла багато феміністичних принципів. Вона сама стала відображенням деяких з них, а також намагалася допомагати жінкам, яких не визнавало суспільство. Наприклад, Джорджіана Пол навряд чи змогла б розпочати нове життя, тому що була позбавлена чоловіком засобів існування. Мері Шеллі була впевнена, що подібні явища є соціальною несправедливістю.