Увічнити красу та абсурдність повсякденності нічного життя Сохо мав нагоду Джеффрі Бернард — англійський журналіст. Він назавжди залишився втіленням богемного духу лондонського району, пожвавивши злочинний світ. Далі на london1.one.
X.com
Ранні роки та хаотичне життя Джеффрі Бернарда
Джеффрі Бернард народився 27 травня 1932 у Лондоні у родині архітектора Олівера Персі Бернарда та оперної співачки Едіт Дори Ходжес. Здобувати професійну освіту він розпочав у Пангборнському коледжі, який відвідував протягом двох років. У цей період він разом зі своїм братом захопився престижним життям розмаїтих районів Сохо та Фіцровія. Згодом батьки були змушені вжити заходів у відповідь на скарги адміністрації навчального закладу щодо поведінки їхнього наймолодшого сина. Після цього хлопець деякий час служив у британській армії, але здійснив дезертирство.
Водночас у 16 років Джеффрі Бернард втілив своє бажання переїхати з Гемпстеда до Сохо. Незважаючи на соціальний статус своєї сім’ї, він брався за брудну роботу посудомийника, будівельника та шахтаря. У 1962 році чоловік та його товариш Френк Норманом об’єднали зусилля для створення збірки текстів і фотографій про життя міста під назвою «Сохо вдень і вночі» («Soho Night and Day»). У результаті вони отримали 100 фунтів стерлінгів за готову роботу, але Джеффрі Бернард програв її у рулетку.
У той період він прославився як постійний відвідувач місцевих пабів та клубів The Coach and Horses, The Colony Room та The French House. Скориставшись новими можливостями, Джеффрі Бернард звернувся до журналістики у 1964 році. Спочатку він висвітлював події актуальних перегонів у суспільному журналі Queen, а потім — у сатиричному журналі Private Eye. У 1970 здобутий досвід нового медійного представника надав йому змогу стати колумністом газети Sporting Life.
У 1975 році Джеффрі Бернард створив у найстарішому журналі у світі The Spectator колонку «Low Life» у відповідь на колонку Такі Теодоракопулоса «High Life». Там він висвітлював яскраву картину колоритного, але суворого середовища свого існування. Його унікальний стиль швидко привернув увагу широкого загалу, який отримав змогу зануритися у бурхливе життя Сохо з погляду провокативного журналіста. Хоча матеріали автора про ганебні подвиги його пиятик з анекдотичними вставками сформували постійну аудиторію, вони виходили нерегулярно через погіршення його здоров’я.
У 1970-х роках Джеффрі Бернард протягом двох років залишався тверезим, але згодом знову звернувся до пляшки. У 1980 році він розлучився зі своєю останньою четвертою дружиною Ешлі Глюк, яка також страждала від його пияцтва, азартних ігор, насильства та зрад. До того ж чоловік мав популярність серед заможних літніх жінок, які охоче пропонували йому подарунки та позики. Подейкували, що фінансову підтримку йому надавали й чоловіки похилого віку. Регулярно приймавши ставки на перегонах, чоловік був звинувачений у букмекерстві у 1986 році. Його проблеми зі здоров’ям поширилися на розвиток панкреатиту та діабету, а також призвели до ампутації ноги. Помер Джеффрі Бернард 4 вересня 1997 року у Сохо внаслідок ниркової недостатності після відмови від подальшого лікування.
Quillette
Значення та підсумки діяльності Джеффрі Бернарда
Бурхливе життя Джеффрі Бернарда залишило незабутній відбиток на культурному середовищі Лондона. Він перетворив своє дозвілля п’яниці, ігромана та бабія на захопливе видовище для публіки, яка перебувала в очікуванні його журналістських матеріалів. Сумнозвісний письменник та алкоголік залишався у пам’яті не лише своїх читачів, але й відомих товаришів, серед яких Френсіс Бекон, Том Бейкер, Джон Дікін, Люсьєн Фрейд, Деніел Фарсон та інші.
National Portrait Gallery