Мері Дуглас Лікі увійшла в історію як відомий британський палеоантрополог. Саме їй вдалося виявити дивовижну знахідку. Йдеться про скам’янілий череп проконсула (вимерлого роду мавп, який є пращуром людини). London1.one розповість більше.
Мері працювала в тандемі зі своїм чоловіком Луї Лікі. Найчастіше вони проводили розкопки біля Олдувайської ущелини. Там у різні періоди часу вони знаходили останки давніх та ранніх гомінідів.
Важливо зазначити, що протягом усієї своєї кар’єри Мері відкрила 15 нових видів тварин.
Але не всі знають, що початок шляху цього відомого палеоантрополога був не таким успішним. Чому? Докладніше ви дізнаєтеся з цієї статті.
З чого все починалося
Наша героїня з’явилася на світ 6-го лютого 1913-го в Лондоні. Так сталося, що її сім’я часто переїжджала з місця на місце. Тому вже в ранньому віці дівчинка змогла побувати в багатьох містах та країнах.
Великим дитячим захопленням Мері була єгиптологія.
Поява інтересу
По материнській лінії Мері мала родинний зв’язок з Джоном Фрером (знаменитим антикваром) та з Шепардом Фрером (істориком та археологом).
Як ми вже зазначили вище, сім’я нашої героїні часто переїжджала. Але одним із їхніх улюблених місць був південь Франції.
У 1925-тому, коли відомий археолог Елі Пейроні, займався розкопками однієї з місцевих печер, Мері попросила вченого дозволу поспостерігати за цим процесом. Саме з цієї миті дівчинка серйозно захопилася археологією.
Повернення
1926-й ознаменувався поверненням Мері та її матері до Лондона. Батько дівчинки на той час, на жаль, помер від раку.
Тоді дівчинка почала навчатися у місцевому католицькому монастирі. Тамтешні викладачі французької були не в захваті від провінційного акценту дівчинки. А згодом Мері взагалі виключили. Причиною стала її відмова читати вірші.
Після цього наша героїня була прийнята до іншої монастирської школи. Але й там її навчання виявилося недовгим.
Далі мати вирішила не ризикувати й не віддавати дочку до третьої школи. Натомість жінка найняла приватних репетиторів.
Улюблена справа
Незважаючи на свої невдачі в навчанні, Мері не припиняла щиро цікавитися археологією. Однак офіційно стати студенткою відповідного факультету на той момент для неї було неможливим. Причина полягала в академічній неуспішності.
Вільний слухач
Тоді мати нашої героїні проконсультувалася з одним із професорів Оксфордського університету щодо можливості вступу доньки. Жінці порадили, щоб Мері не ставала повноцінною студенткою, а була лише вільним слухачем.
Так наша героїня почала відвідувати лекції з археології та суміжних наук, які проводились в Університетському коледжі. Також Мері, як вільний слухач, була присутня на лекціях Мортімера Вілера в Лондонському музеї.
Згодом наша героїня вирішила подати заявку на участь у розкопках. І Вілер був першим вченим, який надав їй таку можливість.
Таким чином, “дебютні” розкопки Мері проходили на території римського городища Веруламіум. Після цього вона брала участь у розкопках, які проходили в Хембері, – місці епохи неоліту. Тоді ж наша героїня розпочала співпрацю з Дороті Лідделл, яка була її наставником аж до 1934-го. Саме під її керівництвом Мері почала створювати “археологічні” ілюстрації багатьох наукових книг.
Доленосне знайомство
Зі своїм майбутнім чоловіком, Луї Лікі, наша героїня познайомилася тоді, коли він саме шукав ілюстратора для своєї книги “Пращури Адама” (“Adаm’s Anсestors”). Поки Мері займалася цією роботою, між нею та Луї виник роман. На той момент у чоловіка була дружина та дитина. Але нові відносини спонукали його піти із сім’ї.
Пізніше Мері та Луї офіційно одружилися. У шлюбі народилося троє синів – Джонатан, Річард і Філіп.
Діти росли в атмосфері постійних пригод, поїздок та розкопок.
Спільна діяльність

З чоловіком Мері пов’язували не лише сімейні, а й робочі стосунки. Спільно вони змогли успішно провести безліч розкопок та виявити унікальні речі. Після того, як у 1972-му серцевий напад забрав життя Луї, наша героїня продовжила самостійно займатися археологічною роботою.
Завдяки завзятій праці, їй пощастило набути статусу шанованого діяча палеоантропології.
Фото: britannica.com, biography.com
