У 18 столітті долучитися до боротьби зі злочинністю та забезпечення правопорядку у Великій Британії вдалося періодичному виданню Police Gazette. Слугуючи офіційним джерелом інформації для поліції, воно публікувало розшукові оголошення, списки дезертирів, дані про зниклих осіб та кримінальні зведення. Далі на london1.one.
Історія заснування та розвитку Police Gazette
У 1772 році лондонський суддя Джон Філдлінг заснував газету The Quarterly Pursuit. Вона мала на меті полегшити пошук злочинців через публічне розповсюдження інформації про них. Спочатку видання розповсюджувалося безплатно серед офіційних осіб: мерів, керівників корпорацій, магістратів графств та відвідувачів в’язниць. Незабаром було вирішено продавати його у містах та сільській місцевості за стандартними цінами.
У 1786 році справу Джона Філдінга продовжив Самсон Райт. Тоді він оновив формат газети The Quarterly Pursuit, змінивши назву на Public Hue and Cry. Ця трансформація означала перехід від вузькоспеціалізованого бюлетеня до ширшого інформаційного продукту. До 1795 року видання знову перейменувалося на The Hue and Cry and Police Gazette. Цей період характеризувався остаточним оформленням його економічної та редакційної моделі. Так, газета виходила щосуботи та коштувала 3 фунти стерлінгів.
Опинившись у підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ Великої Британії, газета остаточно перейменувалася на Police Gazette. Відтоді вона почала містити детальнішу інформацію про кримінальну ситуацію у країні, злочинців та поліційних. Як і попередники, видання публікувало фізичні описи правопорушників та пояснювало причини розшуку.
Регулярною особливістю Police Gazette були списки дезертирів. У другій половині 19 століття втечі з військових частин становили значну проблему для британської армії. Система винагород у розмірі до 20 шилінгів стимулювала поліцію активно розшукувати втікачів. Тоді видання перетворилася на унікальне джерело інформації про дезертирів. Особливо це стосувалося періоду Першої світової війни, коли такі списки були практично єдиним офіційним документом у цьому питанні.
У 1883 році відповідальність за Police Gazette перейшла до Бюро кримінальних записів у Скотланд-Ярді. Це означало посилення систематизації та професіоналізації збору кримінальної інформації для поліційних сил Англії та Уельсу. До 1914 року видання трансформувалося з тижневого на щоденне, що значно підвищило оперативність обміну даними про правопорушення.
У 1936 році керівництво оголосило, що Police Gazette редагується в Управлінні кримінального обліку. Отримана вранці інформація з’являлася у друкованому вигляді того ж дня, потрапляючи до рук читачів ввечері або першою поштою наступного ранку. До того ж Управління кримінального обліку безплатно забезпечувало примірниками всі поліційні дільниці.
У наступні десятиліття газета Police Gazette перетворилася на двомісячне видання, яке випускалося Поліційним коледжем у Лондоні. Водночас вона продовжувала надсилатися офіційним адресатам — мерам, магістратам, керівникам корпорацій та наглядачам в’язниць. У 2017 році видання припинило своє існування.
Who do you think you are?
Визнання та значення діяльності Police Gazette
Протягом майже 250 років газета Police Gazette фіксувала динаміку злочинності, діяльність правоохоронних органів та важливі суспільні події. Вона мала широкий вплив, розповсюджуючись у низці колоній Британської імперії. Номери містили згадки про тисячі осіб — від зниклих безвісти до засуджених та депортованих злочинців. Це досі дозволяє використовувати їх як альтернативне джерело, коли традиційні записи про народження, шлюб чи перепис населення є неповними або відсутніми.
The Genealogist