Можливість позики грошей під заставу певних коштовних предметів з’явилася дуже давно. Такою послугою люди користувалися у більшості стародавніх країн. Пізніше це допомогло багатьом родинам, що впливали на банківську сферу в Європі, отримати певне домінування. Насправді подібні послуги дійсно були популярними у будь-який час. Адже життя непередбачуване і завжди знайдеться як клієнт, так і той, хто ласий залишити товар у себе назавжди. Якщо говорити про Лондон, то історію розвитку ломбардів у цьому місті можна вважати зразковою. Які таємниці вона приховує та що сприяло розвитку такої справи? Далі на london1.one.
Принципи роботи ломбардів та перші установи в Лондоні
Загалом схема функціонування ломбардів завжди була і залишається максимально простою. Людина приносить до закладу власну річ і отримує за неї кошти. У заздалегідь зазначений час вона повинна повернути кошти (додатково заплативши відсоток). Якщо цього не відбулося, то річ можна виставити на продаж. Простота таких принципів була зрозумілою для людей, що проживали у будь-яку епоху. А найголовнішим було те, що закласти можна було майже будь-що. В Англії та зокрема Лондоні таке явище сягає корінням стародавніх часів. Проте шаленої популярності воно досягло приблизно на початку XII століття. Це пов’язано з появою на території країни євреїв. Будинки представників цього народу стали уособленням перших ломбардів. Але тоді країна повністю підпорядковувалася релігії, а християнство засуджувало таку справу. Усе це на фоні соціальних, політичних та релігійних розбіжностей призвело до того, що між кредиторами та боржниками виникали конфлікти. Прикладом жахливих наслідків можуть слугувати події, що трапилися в Лондоні у 1189 році. Тоді натовп розлючених людей вбив велику кількість євреїв. У 1275 році король Едуард І прийняв статут, що забороняв стягувати високі відсотки. Прийняття закону також призвело до вигнання євреїв з країни. Усі ці події хоча і виглядали страшними, але припинити існування ломбардів не змогли. Тож в Лондоні все ще існувала можливість швидкого заробітку.
Продовження історії
Образ ломбарду в Лондоні значно змінився у XVIII столітті. Адже перш за все було введено чіткі норми щодо діяльності таких закладів. Про це свідчить прийняття Pawnbrokers Аct of 1785. Головною особливістю закону було надання ломбардам ліцензії за умови дотримання певних правил. У Лондоні ліцензійний збір становив 10 фунтів стерлінгів, що на той час було досить великою сумою. Позики обмежувалися одним роком, а відсоткова ставка становила 0,5%. Наступні зміни відбулися у 1800 році. Тоді запровадили новий закон, що позитивно вплинув на подальший розвиток ломбардів. Хоча і було підвищено плату за ліцензію (до 15 фунтів стерлінгів), але тепер представники ломбардів могли стягувати значно більший відсоток (до 1,5%). До того ж сума в розмірі 15 фунтів була на той час не такою великою. За весь період існування закон періодично змінювали, але це не вплинуло на загальний стан подібних закладів. У 1872 році було прийнято новий закон. Тоді основну увагу приділили захисту прав споживачів. Зокрема протизаконно було надавати позику людині, яка перебувала в стані алкогольного сп’яніння або ще не досягла 12 років. За новими правилами на будівлі, у якій знаходився ломбард власник обов’язково мав прикріпити вивіску, що сповіщала б про це місце. Промислова революція також сприяла розквіту цієї сфери. Єдиним, що стало на заваді подальшого шаленого розвитку ломбардів, було створення сучасних банківських послуг. Вони передбачають кредити різної форми. Тож люди з часом почали віддавати перевагу банкам. Проте любов до вишуканих годинників, витончених прикрас та інших предметів, що приховують історію міста, назавжди залишилася в серцях людей. Прогулюючись Лондоном досі можна відшукати вітрини, що випромінюють сяйво.