19 століття стало революційним періодом для літературного світу завдяки створенню публічних читалень з матеріалами для вільного використання. Згодом серед них однією з найвидатніших у Великій Британії стала Лондонська бібліотека — найбільша у світі платна абонементна бібліотека. Далі на london1.one.
Історія заснування та розвитку Лондонської бібліотеки
У першій половині 19 століття у Сполученому Королівстві постала гостра потреба у можливості тимчасового користування матеріалами бібліотек поза їхніми межами. Особливо незадоволеним обмеженими послугами був шотландський філософ та історик Томас Карлайл, який скаржився на примусове перебування з іншими читачами в подібних закладах. Заручившись професійною та фінансовою підтримкою, він ініціював заснування Лондонської бібліотеки у 1841 році. У результаті інвестиції 382 членів-засновників дозволили їй розпочати діяльність з колекцією з 2 тисяч книг.
На чолі з першим президентом Джорджем Вільєрсом Лондонська бібліотека спочатку орендувала дешеві приміщення. У 1845 році вона остаточно зупинилася на площі Сент-Джеймс, пізніше придбавши обраний об’єкт. У 1893 році новим бібліотекарем та секретарем читальні став Чарльз Хагбер Райт, який запровадив інновації у її життя. Зокрема, розробив унікальну систему стелажів та каталогізував колекцію з 200 тисяч томів.
Брак місця для розміщення збільшеного книжкового фонду Лондонської бібліотеки зумовив її реконструкцію у 1896 році. Зрештою, її відвідувачі отримали змогу оцінити оновлений еклектичний фасад, Головний зал, Читальний зал та книжкові стелажі з ґратами на підлозі. У 1921 році у читальні збудували 7 додаткових поверхів для розміщення нових 200 тисяч книг. У 1934 році у результаті подальших будівельних робіт її приміщення збагатилося Мистецькою кімнатою, кімнатою для засідань та додатковими стелажами.
Під час Другої світової війни Лондонська бібліотека постраждала він німецького бомбардування, яке призвело до знищення понад 16 тисяч томів та пошкодження центральних стелажів. Розпочавши довготривалі ремонтні роботи, вона прийняла на посаду віцепрезидента Вінстона Черчилля у 1948 році. У 1995 році було завершено будівництво спеціалізованого крила Анструтера, призначеного для надійного збереження близько 30 тисяч найуразливіших книг.
London Library
У 2004 році місткість Лондонської бібліотеки збільшилася на 30 % завдяки придбанню Будинку Герцогині. У 2010 році вона продовжила демонструвати оновлення інтер’єру у вигляді створення додаткового читального залу, кімнати «Таймс», офісів для персоналу, а також реставрації Мистецької кімнати та Залу розповсюдженні видань. Святкуючи своє 175-річчя у 2016 році, читальня організувала п’ятиденний літературний фестиваль на площі Сент-Джеймс за участі провідних письменників та громадських діячів. У результаті вона зазнала успіху серед широкого загалу, який дозволив їй започаткувати постійну програму публічних заходів.
Під час пандемії коронавірусу Лондонська бібліотека підтримувала абонементи своїх членів за допомогою поштових послуг. Через карантинні обмеження вона була змушена з нагоди свого 180-річчя влаштувати літературний фестиваль в онлайн-форматі. У 2022 році Гелена Бонем Картер стала першою жінко-президентом читальні.
London Library
Значення діяльності Лондонської бібліотеки для літературного життя Великої Британії
Колекція Лондонської бібліотеки налічує понад 1 мільйон примірників, щорічно поповнюючись 8 тисячами нових книг та періодичних видань. Вона охоплює матеріали з 16 до 21 століття на понад 2 тисячі предметів 55 різними мовами. Станом на кінець 2023 року читальня налічувала близько 7,5 тисяч членів, серед яких найвідомішими за історію були Чарльз Дікенс, Чарльз Дарвін, Джордж Еліот, Вірджинія Вульф, Ян Флемінг, Герберт Веллс, Стенлі Кубрик та інші.
London Library