У сучасному Лондоні відбувається розвиток багатьох сфер життя. З цієї причини все частіше з’являються професії, яких не існувало раніше. Потреба в таких спеціалістах виникає через стрімкий економічний, технологічний та науковий прогрес. Однак історія столиці Великої Британії приховує професії, які вже не є актуальними у наш час, але мали надзвичайно важливе значення у минулому. Однією з таких є і професія ліхтарника. Ці люди були невід’ємною частиною історії розвитку вуличного освітлення. Якими були особливості їх роботи та чому ця професія була такою популярною? Далі на london1.one.
Історія розвитку цієї професії
Професія ліхтарника з’явилася завдяки винаходу способу освітлення вулиць міста. Поява перших вуличних ліхтарів також мала свої причини. Темні вулиці завжди були прекрасним місцем для скоєння злочинів. Взимку велику кількість робіт доводилося завершувати раніше, адже тривалість дня була коротшою. Вирішення усіх цих проблем стало можливим у 1807 році, коли Фредерік Альберт Вінзор представив у Лондоні принцип використання газового освітлення. Відтоді на вулицях міста почали з’являтися перші ліхтарі та люди з драбинами. У 1813 році освітлення провели і на Вестмінстерському мосту.
Ліхтарники належали до класу звичайних робітників, але їх роль у розвитку міста була досить важливою. Більш того, навіть попри стереотипи та засади, які сформувалися у тогочасному суспільстві, представниками цієї професії були жінки. Їх кількість була незначною. Проте таке соціальне явище можна назвати унікальним. Значення професійної діяльності ліхтарників почали недооцінювати після Другої світової війни. Місто розвивалося, а на його вулицях провели електрику. Тож згодом потреба у газовому освітленні зовсім зникла. З цієї ж причини втратила свою актуальність і сама професія. Однак у сучасному Лондоні до образу ліхтарника відносяться з певною повагою, адже це невід’ємна частина історії міста і його традицій.
Особливості професійної діяльності ліхтарника
Ліхтарник – людина, яка працює в темряві, але приносить на вулиці світло. Цю професію аж ніяк не можна назвати простою. Історія розповідає про велику кількість нещасних випадків. Більшість з них траплялися через висоту, на якій доводилося запалювати ліхтарі. Роботу часто ускладнювали погодні умови. Під час дощу драбина сильно ковзала на бруківці. Взимку професійна діяльність ліхтарника ускладнювалася ожеледдю. До цього намагалися пристосуватися, але більшість методів були малоефективними. Більш того, така робота вимагала концентрації. Як тільки ліхтарник повертався, щоб поговорити з іншою людиною, він втрачав рівновагу та падав. Один з таких випадків стався у 1865 році. Тоді в Royal Free Hospital встановлювали причину смерті 32-річного чоловіка. Ліхтарник виконував свою роботу неподалік власного будинку, коли до нього звернулася жінка. Наслідком короткої розмови стало падіння. Тіло чоловіка наштрикнулося на металевий гострий предмет і пізніше настала смерть.
Загалом, обов’язками ліхтарника було запалювати і гасити ліхтарі у певні години, а також утримувати їх в належному стані. Така діяльність вимагала гарної фізичної підготовки. За вечір ліхтарники здійснювали таку прогулянку містом, що, мабуть, якості їх сну можна було позаздрити. Хоча у багатьох країнах представники цієї професії залишилися частиною історії, у сучасному Лондоні професія продовжує існувати. Невелика команда ліхтарників обслуговує деякі газові ліхтарі, які спеціально не прибирали у столиці Великої Британії. Це унікальний символ міста, а також своєрідна згадка про частину його історії.