Одним із найвидатніших архівістів 20 століття вважається Гіларі Дженкінсон. Завдяки його діяльності були врятовані тисячі важливих документів, які стали ключовими для збереження культурної спадщини європейських країн. Так, чоловік перетворив архівну справу з технічної галузі на міжнародну наукову дисципліну. Далі на london1.one.
Ранні роки та дослідницький шлях Гіларі Дженкінсона
Гіларі Дженкінсон народився 1 листопада 1882 року у Лондоні. Зростаючи у родині земельного агента Вільяма Дженкінсона та Аліси Лі Бідейл, він розпочав навчання у Dulwich College. У 1904 році хлопець успішно здобув освіту у Pembroke College у Кембриджі.
Долучившись до Державного архіву, Гіларі Дженкінсон взявся за упорядкування та класифікацію записів середньовічної скарбниці у 1906 році. У 1911 році він став лектором у Кембридзькому університеті, а пізніше — у Королівському коледжі Лондона та Університетському коледжі Лондона. У 1912 році чоловік обійняв посаду керівника пошукової кімнати, простору для перегляду архівних матеріалів. У відповідь на критику Королівської комісії з державних архівів він покращив доступ та зручність пошуку інформації.
Під час Першої світової війни Гіларі Дженкінсон вступив до лав Королівської гарнізонної артилерії на фронтах Франції та Бельгії. Закінчивши службу, він працював у Військовому міністерстві до 1920 року. Після повернення до Лондона чоловік знову посів місце у Державному архіві. Там він реорганізував ремонтний відділ та сховище.
У 1922 році Гіларі Дженкінсон опублікував першу версію «Manual of Archive Administration». В основу його теорії було покладено об’єктивність, органічність, принцип походження, повагу до фондів та постійний контроль архівів. Автор вважав, що архівісти мають відігравати роль неупереджених зберігачів, а їхні творці здійснювати оцінювання та добір документів. Хоча публікацію двічі перевидавали, основні принципи залишалися незмінними.
У 1938 році Гіларі Дженкінсон був призначений секретарем та головним помічником зберігача. Під час Другої світової війни технічна підготовка надала йому змогу стати радником з питань архівів Військового міністерства. Так, чоловік здійснив декілька професійних візитів до Італії, Німеччини та Мальти. Його Brief Memorandum став основою для більшості рятувальних операцій сховищ в американській та британській зонах. Консультуючи Військове міністерство, фахівець також домігся наказу генерала Дуайта Ейзенхауера про збереження архівів.
У мирний період Гіларі Дженкінсон став представником Великої Британії у Міжнародній раді архівів. Повернувшись до Державного архіву у 1947 році, він обійняв посаду заступника директора до свого виходу на пенсію. У 1953 році чоловік також був обраний президентом Єврейського історичного товариства, а у 1955 — президентом Товариства архівістів. Помер він 5 березня 1961 року у Лондоні.
Library of Congress Research Guides
Public Record Office
Визнання та значення архівної діяльності Гіларі Дженкінсона
Гіларі Дженкінсон започаткував наукову школу архівної справи у Великій Британії. Його авторитаризм, консерватизм та ригідність часто зазнавали критики, але не завадили йому зробити важливий внесок у збереження тисячі документів. Він був не лише членом Товариства архівістів Великої Британії, а й почесним членом Товариства американських архівістів. До його основних публікацій належать «Palaeography and the Practical Study of Court Hand», «Elizabethan Handwritings: a preliminary sketch», «The English Archivist: a new profession» та «A Guide to Seals in the Public Record Office». За свою діяльність він був нагороджений Орденом Британської імперії.
NARA & DVIDS Public Domain Archive